Директорське есе (сповідь директора)
Тема «Духовність – храм душі людської, врятує світ від неспокою»
Духовність – нації здоров’я,
У школах – справа не проста…
Та добре зерно, сіяне з Любов’ю,
У юнім серці щедро пророста.
Працюю у школі 46 років. Викладаю українську мову та літературу. На керівній посаді 31 років, з них 18 – директор школи. Люблю дітей, колектив. Не уявляю себе без своєї роботи. Щира й відверта з усіма й у всьому, вимоглива до себе та підлеглих.
Своє серце щиро віддаю дітям. Усвідомлюю свою відповідальність не лише за якість знань учнів, а насамперед за їх виховання, щоб вони ішли у світ духовно стійкими конкурентоспроможними людьми з творчою діяльністю в усіх сферах соціуму.
Важко сьогодні виховувати дітей. Матеріальні труднощі, нестабільність у суспільстві, негаразди на державному рівні позначаються на сім’ях, на вихованні молодого покоління.
Життя вимагає задуматись над духовним оновленням, відродженням душі. Так уже склалося наше життя, що зіткнулися ми з таким явищем, як духовне зубожіння народу, руйнування віри, занепад культурної спадщини. Нас багато років учили, що Бога немає, хоч сьогодні ми бачимо, що це велика помилка, але тепер пожинаємо те, що сіяли, що було упущено. Страшний час, що приніс стільки горя нашому народові, відходить у минуле, залишаючи рубці на нашій культурі, літературі, освіті.
Людина починає розуміти, що вона найвища політика, вища релігія, зміст держави і партій.
Недосконалість, бездуховність людини породжують гріхопадіння. Як уберегти від цього дітей? Як направити їх на шлях істинний? Такі питання ініціювала педагогічному колективу Коловертівської загальноосвітньої школи I-II ступенів. На даний час створено програму розвитку закладу як школи духовності, за якою працюємо.
Мета: сформувати духовно стійку особистість на засадах народної педагогіки та християнської моралі.
Наше завдання – привернути увагу дітей до національних традицій, звичаїв та обрядів, виховання у маленьких громадян України духовних чеснот: прагнення до правди, добра і краси, милосердя і доброчинства, справедливості і ненасильства, що є основою розвитку духовності; змусити молоде покоління замислитися над своїм земним життям та життям вічним у потойбічному світі; вселити у дитячі душі постійне прагнення жити за Божими заповідями доброчинності, людяності та милосердя.
Необхідно підняти глибинність нашого духу, занедбаного роками, сформувати у дітей потрібні знання та стійкі переконання до духовного зростання, які – відповідали б нормам поведінки, законам високої духовності та моралі.
Чим раніше почнеться ця робота, тим ефективнішою вона буде, адже діти, - вважав відомий богослов Василь Зеньковський, - набагато ближчі до Бога, ніж дорослі. Чистота і безпосередність дитини засвідчують зверненість дитячої душі до Творця.
На наявності у дітей релігійного інстинкту, Божественного начала і мають ґрунтуватися її духовне начало, духовний розвиток.
«Людина, яка ні в що не вірить, не може бути ні духовно сильною, ні морально чистою, ні мужньою. Віра в святиню дає маленькій людині надзвичайно цінні духовні якості: бачення і відчуття великого світу, прагнення жити в цьому світі», - говорив Василь Сухомлинський.
Педагогічний колектив визначає такі найважливіші умови духовного виховання:
- зберегти у дитячій душі Божественну благодать, закладену від народження довіру до Господа, прийняття його Законів;
- навчити не тільки зберігати благодать, а й збільшувати її дари, жити за Божими Заповідями;
- підтримувати в дитині духовне начало, Дух є подих Бога в людині, Він освітлює життя, дає всьому сущому силу для набуття духовності;
- навчати дітей розуміти, що дієвість Духа виявляється у страсі Божому (у відповідності з розумом), у совісті (у відповідності з волею) і в молитві (у відповідності з почуттями); страх Божий породжує молитву та очищує совість; совість – це внутрішній закон, який допомагає людині судити про позитивне чи негативне у своїх вчинках, поведінці, про міру їх чесності та справедливості;
- формувати у дітей та підлітків християнські морально-етичні цінності:
а) абсолютні , які дані Богом раз і назавжди і є незмінними (доброта, любов, правда, справедливість, гідність, свобода, чесність, совість);
б) національні (патріотизм, почуття національної гідності, державотворчі прагнення, історична пам'ять, прагнення до національної єдності);
в) громадянські (визнання рівності всіх людей, прав і свобод людини, розуміння обов’язку перед іншими людьми, ідеї соціальної гармонії, повага до закону);
г) сімейні (злагода та гармонія в родині, взаємна любов і відповідальність, подружня вірність, піклування про дітей, стосунки поколінь, зберігання пам’яті предків);
д) особисті (риси характеру, поведінка і стиль життя, дотримання Божих заповідей і моральних чеснот).
Високе призначення християнської моралі – повернути дітям українські устої, заповіді Господні, за якими повинна жити людина. Україна може встати з колін лише тоді, коли стане на коліна перед Богом! Це єдиний шлях до порятунку нашого суспільства. Фундаментом виховання має бути слово Боже.
«Нехай світ прогресує і розвивається, скільки йому завгодно, але ніщо не зможе замінити Біблію, вона основа всякої освіти і всякого розвитку», - говорив Й. Гете.
Отже, навчаючи християнської етики, та й на інших уроках слід використовувати цю книгу, яка вчить мудрості.
Основою формування духовної культури школярів є виховання у підлітків любові до рідної мови, засвоєння її основних законів, як ключа до духовних скарбів свого народу.
Одне з найважливіших місць серед усіх навчальних дисциплін посідає українська література, безпосередньо спрямована на розвиток високої емоційної сфери, виховання кращих якостей, визначення місця людини в житті, її самотворення, духовних шукань, що важливо для несформованої особистості, які в багатьох випадках впливають на мотивацію вибору в тих чи інших ситуаціях.
Безперечно, багатий матеріал для духовного виховання закладений у курсі світової літератури, де більшість творів складають золотий фонд духовної культури людства, апелюючи до вічних питань «добра і зла»
(В. Шекспір, М. Лермонтов), дружби (Д. Лондон, М. Твен, Г. Андерсен,
О. Дюма), порядності (М. Гоголь), кохання (О. Пушкін, Ф. Петрарка), доброти, людяності (О.Бальзак), цінності людського життя (Ф. Достоєвський), долання труднощів (М. Сервантес), життєтворчості (грецький епос).
А візьміть історію! Там і культура народів, вірування, міфологія, мистецтво українців та інших народів протягом їхнього розвитку, відомості про різні релігії.
Моральні акценти бачимо в курсі правознавства.
Великий потенціал для формування світогляду мають уроки біології, географії, де розкрито поняття Всесвіту, його будова, порушуються питання єдності природи і людини.
Формування духовності відбувається на уроках музики, малювання, християнської етики, фізкультури, трудового навчання.
Учням слід наголошувати, що кожна людина несе відповідальність перед Богом за свої вчинки: це і 20 митарств, які проходить душа, і в словах апостолів «Кожному – по ділах його», «Діло кожного буде виявлено».
Багато вчених вірило в Бога, і тільки йому завдячують своїми відкриттями і Менделєєв, і Ампер, Едісон, Ньютон, Вольт, Павлов, Ейнштейн, Ломоносов.
Маємо виховувати в учнів толерантність, нехай вони зрозуміють, що зла людина буде часто хворіти «Серце радісне добре лікує, а пригнічений дух сушить кості».
В Євангелії є дуже багато мудрих висловів. Пам’ятаєте зі старослов’янської «Егда зван будеши на брак, не сенди на первом месте», «Кожному по потребі», «Не суди ближнього», «Шість днів працюй, а
сьомий - Господу твоєму», «Свічка – святий дух».
В основу створення системи духовного виховання як пріоритетного напряму національного виховання покладено такі правила народної педагогіки та християнської моралі:
- живи і трудись так, щоб батьку-матері не було соромно від людей;
- тільки у свідомому навчанні, у чесній праці твоя добра справа й твоє безсмертя;
- мужньо стій за правду, бо лише в правді сильний народ;
- контролюй свої вчинки, свою совість, честь свого роду, щоб люди не збиткувалися над тобою й твоїми батьками;
- пам’ятай традиції свого народу та розвивай їх;
- поважай своїх батьків, наставників, звертайся до них ввічливо, зважуй кожне своє слово;
- школа – наш дім, будь господарем в нім;
- живи за заповідями Божими.
Не заперечуємо різних релігійних конфесій – це справа честі, свободи совісті кожного віруючого, його духовна потреба. Головне – жити за законами добра, служити добру, пам’ятати, що є в світі, окрім життєвого шляху ще один шлях, що веде до Бога. Тим паче, коли дороговказом у житті є одвічна книга земного буття Біблія. Дитина, підліток, дорослий, які читають Біблію, будуть намагатися уникнути негідного вчинку. Божі заповіді для людини, яка читала Слово Боже, є своєрідним гальмом. Вони змушують її задуматись над життям, поведінкою.
Господь з нами завжди: і в будні, і в свята. Це ми відчуваємо, переживаючи радісні зустрічі з великим християнським святом Різдва Христового та святкуючи перемогу добра над злом і життя над смертю у світлий день Воскресіння Христового.
У здійсненні духовного виховання наших дітей маємо спільно працювати з батьками, адже саме від батьків та вчителів залежить, якими виростуть наші діти, справжніми християнами, чи безрідними холопами, що погрузнуть в гріхах алкоголізму, куріння, блуду.
Вірю, що націлила колектив на правильний шлях. Хай же щастить сьогоднішнім нашим вихованцям! Хай кожен із них, під керівництвом мудрих наставників, віднайде свою стежину, що веде до Бога, до здобуття знань під Божим Благословенням. Хай кожен з них стане духовно стійкою особистістю, гідним творцем майбутнього України!
Отака-то істина свята,
Вдуматись – зовсім вона проста:
Живи по заповідях Божих,
Молися Богу, бо так гоже.
Навчайся, здобувай знання,
Життям не йди ти навмання.
Не чини зло, твори добро,
Сторицею повернеться воно.
Прощай – і прощеним ти будеш,
Не осуди – і не осудять,
За горе й радість хвали Бога,
Без Бога, знай, - ні до порога.
Хоменко В.С., директор Коловертівського НВК «ЗШ I-II ступенів – ДНЗ»